Відомо, що у бойових мистецтвах навчають методів нападу та самозахисту. При цьому учні відпрацьовують захисні та наступальні (атакуючі) рухи і прийоми, характерні для певного бойового мистецтва. Вони вивчаються одноосібно або у двобої (спарингу) з іншими учнями або з вчителем (майстром). Мистецтва Даоського Тай Чі™ подаються не як бойове мистецтво, а як засіб відновлення та покращення здоров’я, що базується на системі, відомій як “даоська внутрішня алхімія”. Рухи без “агресивних” намірів, учні не змагаються у спарингах і не конкурують з іншими учнями та школами.
У бойових мистецтвах однією з вимог в процесі навчання є також участь у турнірах, з метою покращення навичок боротьби. Учні, як правило, організовані в ієрархічному порядку. Наприклад, рівень (клас) учня або рівень його навичок в карате позначається одним з ряду кольорових поясів, які носять як частину уніформи. Мистецтва Даоського Тай Чі™ – неконкурентні мистецтва і члени нашого Товариства не беруть участі у змаганнях та бойових турнірах. У Товаристві відсутня ієрархія майстерності – усі починають з новачків у початкових групах і потім продовжують практикувати Тай Чі в групах подальшого навчання, де займаються поряд і вчорашні новачки, і досвідчені члени Товариства без поділу за рівнем майстерності.
Володіння бойовими мистецтвами, як правило, вимагає значної фізичної підготовки і міцної мускулатури тіла. Такі вимоги здебільшого не підходять людям старшого віку або людям з особливими потребами. Для практики мистецтв Даоського Тай Чі™ немає необхідності у цих вимогах, оскільки рухи виконуються плавно і повільно з акцентом на розслабленні тіла та м'якому делікатному розтягненні, що робить ці мистецтва доступними для широкого кола людей.
У бойових мистецтвах користь для здоров’я не є головною для тих, хто ними займається, перевага надається “бойовим” навичкам. Головна ж мета мистецтв Даоського Тай Чі™ полягає в тому, щоб досягнути та підтримувати хороший стан здоров’я шляхом регулярної практики спеціально розроблених для цього рухів.
